Кошик
61 відгук
Увага - працюємо по передплаті!Як замовити

Зараз компанія не може швидко обробляти заявки клієнтів, оскільки згідно з її графіком сьогодні вихідний.

+380 (67) 350-87-44
DS Company

Настільний теніс

Настільний теніс

Настільний теніс - гра, яка тренує на лише тіло, але й мозок. Дехто вважає гру в теніс просто відпочинком. Але це далеко не так. Під час гри ви багато рухаєтесь використовуючи все тіло, тренуєте очі, покращуєте координацію рук та ніг, всі  ділянки вашого мозку задіяні і працюють, так як, ви плануєте стратегію гри, тактику, та відстежуєте м’ячі і удари. Цей вид спорту не є травматичним. Настільний теніс, одночасно, є другим за популярністю масовим спортом  і наймолодшим з основних видів спорту в світі.

Цікаві факти про настільний теніс
Настільний теніс – одна з найбільш популярних і доступних розваг сьогодні. Напевно, кожен хоч раз пробував в ньому свої сили. Але так чи багато ми знаємо про захоплюючу спортивну гру?

Ось лише кілька цікавих фактів:

Друга назва, «пінг понг», з'явилася порівняно недавно, в 1901-му році. Причина дуже проста: саме такі звуки видає м'ячик, коли вдаряється об ракетку, а потім – об поверхню столу.

Перше офіційне змагання – лондонський чемпіонат, який пройшов в кінці 1900-го року на території Вестмінстерського абатства. Турнір – наочне підтвердження популярності гри. Брало участь в ньому близько 300 гравців.

Ще на стінах імператорського китайського Літнього палацу збереглися середньовічні картини, на яких зображена гра, що нагадує сучасний настільний теніс.

За стандартний п'ятисетовий матч гравець пробігає в середньому близько 4-7 км. Саме тому навіть така настільна розвага – цілком серйозне кардіонавантаження. В процесі жвавої гри гравець іноді витрачає більше енергії, ніж в баскетболі.

Швидкість м'яча може досягати 170 км/год, а обертання – до 170 обертів в секунду.

Найтитулованіший гравець – Віктор Барна, у якого 15 світових титулів чемпіона. Найвідоміша спортсменка – Марія Медянскі, з 12 світовими першістю.

Найтриваліша зареєстрована партія відбулася в США в 1979-му році і тривала 101 годину, 1 хвилину і 1 секунду. Найтриваліша партія між поодинокими гравцями тривала 143 години 46 хвилин.

Ще один рекорд в 1983-му році в тих же США поставили Рік Бауліг і Річард де Вітт, любителі, які протягом 10 годин і 9 хвилин перебивали м'яч без єдиної помилки.

Рекордсмени за кількістю літніх Олімпійських ігор, в яких вони брали участь – Йорген Перссон, Жан-Мішель Сеев і Зоран Приморац, кожен – по 7 разів.

У 1958-му році національний чемпіонат Ямайки виграла 8-річна тенісистка Джей Фостер.

Найвідоміший європейський чемпіон – Ян-Уве Вальднер, якого прозвали Моцартом настільного тенісу. Займатися він почав з 6 років, а вже в 9 став чемпіоном Швеції в своїй категорії.

Настільний теніс на практиці

  • Настільний теніс – це не тільки весело і цікаво. Регулярні заняття мають відразу кілька цілком реальних переваг:
  • Зір. Настільний теніс – дуже гарна вправа при короткозорості, далекозорості і в процесі реабілітації після хірургічного втручання. Під час тренувань очі постійно фокусуються на рухомому м'ячі, що краще будь-якої зарядки. Також це хороша профілактика для всіх, хто постійно працює за комп'ютером.
  • Реакція. Настільний теніс відмінно розвиває реакцію, концентрацію, спритність, пластику і координацію рухів. Такі тренування є в програмі спортсменів, чия сфера ніяк не пов'язана з тенісом. Наприклад, в програмі боксера Віталія Кличка.
  • Кардіо. Активна і рухлива гра зміцнює серцево-судинну систему, а разом з нею – дихальну систему і м'язи ніг. Також пінг-понг підвищує витривалість, сприяє розвитку дрібної моторики, тренує кисті і руки.

Історія виникнення

Більшість фахівців вважає, що настільний теніс з'явився в Англії, як різновид великого тенісу. Можливо, що настільний теніс виник у США, Індії або Південній Африці (передбачається, що в останніх двох країнах у настільний теніс почали грати відряджені туди британські офіцери). Незабаром гра з відкритого повітря перейшла в приміщення — грали на підлозі. Пізніше з'явилася гра на столах. Простий інвентар, а головне невеликі розміри площадки дозволяли грати де завгодно. Тоді не було визначених правил. М'ячі робилися з ниток, книги, розставлені на столі, були сіткою, а шматки товстого картону були ракетками. Досить довго гра використовувався не як вид спорту, а тільки як засіб для проведення вільного часу й активного відпочинку. 
Наприкінці вісімдесятих років XIX століття гра стало популярною багато в чому через конкуренцію серед виробників інвентарю, що сприяла удосконалюванню ракеток і м'ячів. Основним їхнім виробником була американська фабрика братів Паркер, штат Массачусетс. Ця фабрика робила й експортувала в Англію усе для гри в «Теніс для приміщень». Однак і англійські компанії, такі як Ayres Ltd. (вони рекламували цей вид спорту як «Мініатюрна гра в лауніверситетеніс у приміщеннях»), одержали власні патенти.
М'ячі виготовляли з гуми або пробки, їх часто зашивали в тканину. Ракетки не були стандартизовані. Безсумнівно, головним удосконаленням був порожній м'яч. От одна з версій його виникнення:
У 1900 році гравець по імені Джеймс Гібб в Америці натрапив на маленькі порожні кольорові кульки — дитячі іграшки. Після повернення до Англії він спробував подібну порожню кульку на столі і знайшов, що вона має величезну перевагу перед цільною.
Поступово стала змінюватися форма ракетки. З'явилися фанерні, вага зменшилася майже втроє. Стали застосовуватися і нові матеріали для обклеювання ігрової поверхні: пергамент, шкіра, велюр та ін. Мінялися й правила гри.
В Англії пінг-понг як спорт визнали ще на початку 1900 року, коли було проведено перше офіційне змагання. З Англії гра прийшла в Австро-Угорщину, потім у Німеччину.
У 1901 році офіційний турнір відбувся в Індії. Його можна вважати першим міжнародним змаганням. Переміг один із кращих гравців того часу індійський спортсмен Нандо. Назву «пінг-понг» було зареєстровано у 1901 році Джоном Джаквесом і продано братам Паркер. Вона вийшло зі сполучення двох звуків: Пінг — звук м'яча, коли він вдаряється в ракетку, і Понг — коли м'яч відскакує від столу.
Особливо помітний поштовх розвитку настільного тенісу дала поява пористої, губчатої гуми (губки), яку стали застосовувати як накладку на ракетку. У 1902 році Е. К. Гуд обклеїв свою ракетку гумою, що дозволило йому закручувати м'яч.
З 1904 по 1921 рік популярність настільного тенісу в Європі й Америці знижується, багато в чому через монополію братів Паркер і Джона Джаквеса на інвентар і правила гри.
У 1926 році заснована Міжнародна Федерація Настільного Тенісу (ITTF).
З появою губки (1930 р.) гра стала різноманітніше, бо завдяки щільному зчепленню ракетки з м'ячем стало можливим додавати йому сильні обертання. Змінилася траєкторія польоту м'яча, відкрилася можливість грати активно і тоді, коли він вже опускався нижче сітки. Спортсмени, що грають у захисному стилі, тепер повинні були далеко відходити від столу і швидко повертатися до нього. Гра ставала динамічнішою. Інтерес глядачів до змагань значно зріс, змагання на першість світу в Лондоні у 1935 році щодня спостерігали до 10 тисяч чоловік. У 1936 році конгрес ITTF прийняв рішення змінити назву гри. Замість старої назви пінг-понг з'явився настільний теніс.
Головною зміною в правилах гри можна вважати зниження висоти сітки (з 17 до 15,25 сантиметрів), а також встановлення визначеної висоти ігрової поверхні столу — 76 сантиметрів від підлоги. Було також заборонено при подачі підкручувати м'яч пальцями.
З 1930 по 1951 рік серед переможців змагань переважають представники Угорщини. З 1951 року кращі результати показують представники Азіатських країн (Японія, Корея, Китай).
З 1952 року, з першості світу в Бомбеї, почалася нова епоха настільного тенісу, пов'язана з виходом на міжнародну арену японських спортсменів. Японці ввели не тільки новий вид покриття ракетки але й своєрідний хват. Система ведення гри виявилася незвичайною, вони виконували один основний елемент техніки — накат праворуч, який був доведений до віртуозної точності. Інший елемент — відмінне володіння подачами. Безпосередньо на подачах японські гравці в кожній партії вигравали від 4 до 10 очок. Японських гравців відрізняла висока фізична підготовленість, що дозволяла стрімко переміщатися, миттєво наносити удари. У Бомбеї чемпіоном світу серед чоловіків став Сато. Чоловічі парні змагання виграли Фуджі і Хаясі. У жіночих парних змаганнях — Нарахара і Нісімура.
З 1954 по 1957 рік гідний опір японським тенісистам робили тільки представники жіночої команди Румунії. Стиль європейських спортсменів став мінятися. Правда, більшість гравців ще дотримувалась захисної манери, але гра стає усе енергійнішою, винахідливою.
У ITTF зареєстровано близько 130 країн. Чемпіонати світу з настільного тенісу почали проводитись щороку з 1926 (за винятком 1940–1946 років), а з 1957 року — раз у два роки. Чемпіонати Європи проводяться з 1958. У 1988 році настільний теніс стає Олімпійським видом спорту (Сеул, Південна Корея). Сьогодні більш ніж 40 мільйонів гравців щорічно беруть участь в офіційних турнірах в усьому світі.

Загальна характеристика гри

Гра відбувається на столі розміром 2,74 метри (9 футів) на 1,525 метра (5 футів). Висота столу - 76 см (30 дюймів). Стіл звичайно зроблений з ДСП або подібного матеріалу і пофарбований у зелений, темно-синій або чорний колір. У середині столу знаходиться сітка висотою 15,2 см (6 дюймів). У грі використовуються ракетки, зроблені з дерева, покритого одним чи двома шарами спеціальної гуми з кожного боку. М'яч для настільного тенісу зроблений з целулоїда. Розмір м'яча - 40 мм у діаметрі, вага - 2,7 г. М'яч повинен бути пофарбований у жовтогарячий або білий колір.

Гра проходить між двома гравцями, або між двома командами з двох гравців. Кожен розіграш м'яча закінчується присвоєнням одного очка тому чи іншому гравцю (команді). За сучасними міжнародними правилами, встановленими у 2001 році, кожна гра триває до 11 очок, хоча гра до 21 очка усе ще популярна на непрофесійному рівні. Матч складається з непарної кількості ігор (звичайно п'яти або семи).


Основні правила гри в настільний теніс

Гра полягає в перекиданні м'яча ударами ракетки через сітку, натягнуту поперек столу. Грати можуть двоє або четверо.

Мінімальні розміри приміщення для 1 столу - 7,7 на 4,5 м.

Для гри необхідно мати: стіл, сітку, ракетку, м'яч.

Гра починається з подачі м'яча одним із гравців (за жеребкуванням). Після удару ракеткою по м'ячу він повинен зробити відскік від столу на стороні подаючого, перелетіти сітку, не зачепивши її, і торкнутися столу на іншій стороні. При подачі гравець, а також його ракетка й м'яч повинні перебуває за задньою лінією столу.

Подача вважається неправильною, якщо м'яч, поданий над столом або з ходу (з 1 вересня 2002 р. - подача регламентується новими правилами). Якщо м'яч при подачі зробив відскік від столу на стороні подаючого, перелетів сітку, зачепивши її або стійки сітки, і торкнувся столу на іншій стороні, то проводять переподачу, а очко не зараховують. Кількість переподач не обмежена.

Приймаючий відбиває м'яч, що відскочив на його стороні, назад на сторону подаючого; той, у свою чергу, відправляє його на сторону приймаючого, і так триває доти, поки хто-небудь із гравців не допустить помилки. Кожна помилка дає супротивникові 1 очко. Гравець виграє очко, якщо супротивник: неправильно подасть м'яч; відіб'є м'яч в польоті до його дотику до столу; відіб'є м'яч за межі столу; не зможе прийняти правильно посланий м'яч; відбиваючи м'яч, торкне його ракеткою більше одного разу або піймає м'яч на ракетку, а потім кине його; торкнеться м'яча під час розиграшу будь-якою частиною тіла, що перебуває над столом, або зачепить сітку, стійку столу. Після кожних 2 очок (до 1 вересня 2001 р. - кожних 5 очка) подача переходить до приймаючого.

Партія вважається виграною після того, як один із гравців набере 11 очків (до 1 вересня 2001 р. - набере 21 очко) при перевазі не менш ніж в 2 очка. При рахунку 10:10 (до 1 вересня 2001 р. - при рахунку 20:20) подачі чергуються після кожного очка. Після кожної партії гравці міняються сторонами й черговістю подач. Гра складається з 5 або 7 партій (до 1 вересня 2001 р. - число пар

Інші статті
  • Гирі - відмінне обладнання для тренувань
    Гирі - відмінне обладнання для тренувань
    Гирі - це популярний і універсальний тренажер, який можна використовувати для широкого спектру вправ. Вони бувають різних розмірів і ваги, кожна з яких призначена для певних цілей. У цій статті ми розглянемо різні типи гир, способи їх використання та вправи, які з ними можна виконувати.
    Повна версія статті
  • Тренажери із вільною вагою
    Тренажери із вільною вагою
    Існує багато типів тренажерів із вільною вагою, кожен з яких призначений для певних груп м’язів тіла. Ось деякі з найпоширеніших типів тренажерів із вільною вагою.
    Повна версія статті

Наскільки вам зручно на сайті?

Розповісти Feedback form banner